Актуальні питання реформування

3/25/15

На даний час в регіонах проводиться робота щодо об’єднання територіальних громад. Які нормативні документи регулюють це питання і які повноваження матимуть об’єднані громади в частині формування своїх бюджетів?
Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р.). Реалізація даної Концепції передбачає створення законодавчої бази діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням повноважень та їх ресурсного забезпечення.

Також затверджено План заходів реалізації Концепції (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 591-р), яким передбачено конкретні терміни підготовки змін до діючих законодавчих актів та прийняття нових, зокрема Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад».

Даний закон прийнято 05.02.2015 р. № 157. Закон містить принципи добровільного об’єднання територіальних громад, визначає суб’єктів та основні умови добровільного об’єднання, описує порядок об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст та надання їм державної підтримки.

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства розроблено Методику формування спроможних територіальних громад, яка на сьогодні направлена на погодження місцевим державним адміністраціям. Дана Методика визначає умови формування спроможних територіальних громад, порядок розроблення та схвалення перспективного плану формування територій громад тощо.

Особливості формування бюджетів об’єднаних територіальних громад, що будуть створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад врегульовано частиною 4 ст. 67 Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс). Зокрема передбачено, що такі бюджети матимуть прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. Їх доходи формуватимуться відповідно до ст. 64 та 691 Кодексу, а видатки – ст. 89 та 91 Кодексу. Тобто, вони матимуть всі повноваження міст обласного значення.
За рахунок якого бюджету здійснюється погашення кредиторської заборгованості, що утворилася на 01.01.2015 р. по установах освіти та культури, які у 2014 році фінансувалися з сільського бюджету, з урахуванням змін до Бюджетного кодексу України і п. 20 Перехідних та прикінцевих положень?

Механізм погашення кредиторської заборгованості залежить від того, з якого бюджету у 2015 році буде здійснюватися фінансування таких закладів – з районного бюджету чи сільського бюджету. При цьому, слід враховувати, що:
- сільська рада вправі самостійно визначати напрямки використання власних надходжень (п. 3 частини 1 ст. 7 Кодексу);
- на утримання бюджетної установи складається один кошторис видатків, у якому зазначається джерело фінансування – доходи загального фонду однією сумою (субвенція, власні надходження бюджету) та обсяг видатків за економічною класифікацією видатків, який відповідає рішенню про бюджет. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228;
- у додатку 3 до рішення про бюджет для головного розпорядника коштів бюджетні призначення за відповідною функцією передбачаються однією сумою, яка повинна враховувати видатки з утримання установи в поточному році та необхідність погашення кредиторської заборгованості;
- погашення кредиторської заборгованості повинно здійснюватися за рахунок коштів того бюджету, з якого фінансувалися видатки з утримання закладу (для таких видатків бюджет отримував відповідні доходи, в т. ч. дотацію вирівнювання і залишки залишилися на рахунку бюджету).

Щодо механізму - якщо установа фінансується з районного бюджету (не прийнято рішення щодо передачі на фінансування з сільського бюджету), з сільського бюджету не можуть здійснюватися видатки на утримання такого закладу, тому:
- необхідно перереєструвати заборгованість - з сільського бюджету на районний бюджет, наприклад, на відділ освіти райдержадміністрації, як головного розпорядника через який здійснюється фінансування видатків з утримання закладу. Порядок перереєстрації врегульовано наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309 (п. 2.14);
- після чого сільська рада передбачає районному бюджету субвенцію на погашення кредиторської заборгованості (за рахунок розподілу залишку коштів на початок року чи надходжень до бюджету). Тобто видатки з погашення заборгованості будуть проводитися з районного бюджету по кошторису установи.

У разі, коли прийнято рішення, що установа фінансується з сільського бюджету, сільська рада приймає рішення щодо спрямування коштів бюджету на погашення кредиторської заборгованості, вносить відповідні зміни (до бюджету, розпису, кошторису тощо). Тобто видатки з погашення заборгованості будуть проводитися з сільського бюджету по кошторису установи.
З 1 січня 2015 року єдиний та екологічний податок зараховується до загального фонду місцевих бюджетів. Як правильно використовувати залишки коштів на 01.01.2015 р. за такими надходженнями?

Так, такі податки з цього року зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів і це означає, що такі доходи не мають цільового спрямування і коло напрямків їх використання значно розширено.

Тоді, як відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення і здійснюються в межах та за рахунок фактичних надходжень за відповідними джерелами доходів.

Оскільки залишок коштів на початок року склався за результатами роботи за минулий рік, він в першу чергу повинен бути спрямований на погашення кредиторської заборгованості за відповідними видатками. Якщо залишок коштів є більшим, ніж обсяг кредиторської заборгованості, він може бути спрямований на реалізацію не виконаних завдань програми з природоохоронних заходів (екологічний податок) чи проведення капітальних видатків у поточному році (залишки єдиному податку).

При цьому, вносяться зміни до бюджету, з урахуванням норм частини 2 ст. 72 Кодексу. Такі видатки відображаються по спецфонду.

У разі відсутності потреби у спрямуванні коштів за цільовим призначенням залишки, відповідно до частини 2 ст. 57 Кодексу, перераховуються до загального фонду місцевого бюджету і використовуються відповідно до рішень місцевої ради.
Щодо питання фінансування закладів освіти, культури в селах, селищах, містах районного значення.

Змінами, внесеними до Бюджетного кодексу України у грудні 2014 року (Закон України від 28.12.2014 № 79), передбачено, що повноваження, які визначаються функціями держави, а саме: утримання дитячих дошкільних закладів, палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек, з бюджетів сіл, селищ та міст районного значення фінансуватись не будуть.

Водночас статтею 20 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу визначено, що в 2015 році з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення можуть здійснюватися такі видатки за рахунок міжбюджетних трансфертів з районного бюджету, обсяг яких визначається за формулою, затвердженою відповідною місцевою радою.

Якщо районна (міська) рада прийняла рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків сільській, селищній, міській (міста районного значення) раді, у районному (міському) бюджеті затверджуються міжбюджетні трансферти з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування.

Також бюджетним законодавством не заборонено, за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, на утримання зазначених закладів спрямовувати власні надходження місцевих бюджетів.

При цьому, міжбюджетний трансферт районному бюджету не передається, а на утримання закладу складається один кошторис видатків на загальну суму, яка включає обсяг субвенції та власні надходження бюджету.
Щодо використання коштів освітньої та медичної субвенцій.

Статтею 1032 Бюджетного кодексу України і Порядком та умовами надання освітньої субвенції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 6, регламентовано, що освітня субвенція спрямовується на оплату поточних видатків окремих типів навчальних закладів.

Відповідно до Порядку та умов надання медичної субвенції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2015 № 11, субвенція спрямовується на оплату поточних видатків закладів охорони здоров’я та програм у сфері охорони здоров’я, визначених у статті 1034 Бюджетного кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» визначено перелік кодів економічної класифікації видатків, які належать до поточних, а наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 затверджено інструкцію щодо їх застосування.

Відповідно до економічної класифікації видатки на придбання продуктів харчування належать до поточних видатків.

Таким чином, кошти освітньої субвенції можуть спрямовуватися на харчування учнів 1–4 класів та пільгової категорії. Перелік пільгової категорії дітей, яким надається безкоштовне харчування, визначено статтею 5 Закону України від 26.04.2001 № 2402 «Про охорону дитинства» (зі змінами).

Відповідно до законів України «Про освіту» та «Про охорону дитинства» місцеві органи влади можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

У разі якщо шкільний автобус знаходиться на балансі навчального закладу, кошти субвенції можуть спрямовуватися на видатки з підвозу учнів.

У разі коли шкільний автобус знаходиться на балансі відділу (управління) освіти чи сільської, селищної, міської ради, видатки з підвозу учнів повинні передбачатися за рахунок коштів відповідного бюджету.
Що стосується затвердження порядку та розміру плати за навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах зазначаємо таке.

Для поліпшення фінансового забезпечення дитячо-юнацьких спортивних шкіл Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» запроваджена часткова плата за навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах, крім дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та із багатодітних та малозабезпечених сімей, завдяки чому спортивні школи зможуть отримати додатково для покриття своїх витрат більш ніж 200,0 млн.грн., що було враховано під час формування показників місцевих бюджетів на 2015 рік. Порядок та розмір цієї плати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із дорученням Прем’єр-міністра України А.П. Яценюка до цього Закону від 19.01.2015 № 121/3/1-15 керівникам центральних органів виконавчої влади необхідно забезпечити відповідно до компетенції виконання Закону та подання на розгляд Кабінету Міністрів України у встановленому порядку проектів актів, необхідних для його реалізації.

Незважаючи на неодноразові звернення Мінфіну (листи від 06.01.2015 № 31-09040-14-5/333, від 11.02.2015 №31-09040-12-5/4251 та 17.03.2015 №31-09040-12-5/9528) про термінове забезпечення розробки проекту нормативно-правового акта щодо визначення порядку та розміру плати за навчання у дитячо-юнацьких спортивних школах, на сьогодні такий проект до Міністерства фінансів України не надходив.
Щодо запровадження цільової субвенції та її розподілу між малими населеними пунктами на основі формульних розрахунків із врахуванням протяжності доріг та чисельності населення

У державному бюджеті на 2015 рік субвенція місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у 2015 році не передбачена.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про автомобільні дороги" організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів належить до основних обов'язків органів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що змінами до бюджетного законодавства передбачено збільшення джерел формування дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок передачі окремих доходів з державного бюджету, запровадження нового виду податку – акцизного податку з кінцевих продажів та розширення бази оподаткування податком на нерухомість.

Статтею 91 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що видатки на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Отже, рішення щодо спрямування коштів місцевих бюджетів на розвиток доріг комунальної власності має прийматися місцевими радами при затвердженні місцевих бюджетів з урахуванням визначених у відповідному місцевому бюджеті пріоритетів розвитку.
Щодо здійснення оплати товарів та послуг за рахунками, а не за товарними накладними

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Кодексом.

Положеннями статті 46 Кодексу визначено стадії виконання бюджету за видатками, зокрема, передбачено, що здійсненню платежів передує отримання товарів, робіт і послуг.

Так, згідно із статтею 49 Кодексу розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 Кодексу.

У свою чергу, згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються у первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

При цьому, за неодноразовими роз'ясненнями Мінфіну та Казначейства (листи Мінфіну від 27.11.2006 № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800, від 16.02.2012 № 31-08410-06-27/3824, Казначейства від 20.02.2009 № 15-08/527-2652) рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційних характер. Форма рахунка (рахунка-фактури) не належить до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Також зазначимо, що здійснення платежів за товари та послуги за рахунками (рахунками-фактурами), а не за товарними накладними, які б підтверджували отримання товарів і послуг, має ризиком утворення та накопичення дебіторської заборгованості, відволікання бюджетних коштів, в тому числі на фінансування приватних структур, що в сучасних умовах суперечить принципу жорсткого обмеження витрат у найближчі роки.
Щодо зарахування податку на доходи фізичних осіб за місцем здійснення господарської діяльності відокремлених підрозділів

Якщо підприємство має відокремлений підрозділ, який не має статусу юридичної особи та не уповноважений сплачувати податки, головне підприємство повинно залучити відомості про такий виробничий/функціональний підрозділ до своєї реєстраційної справи згідно з вимогами статей 58, 64 Господарського кодексу України, а також нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий підрозділ до відповідного місцевого бюджету за його місцезнаходженням згідно з абзацом другим підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України.

Таким чином, належне оформлення згідно із законодавством діяльності відокремленого структурного підрозділу поза місцем розташування юридичної особи є обов’язком виключно юридичної особи. Отже, питання сплати податку на доходи фізичних до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів юридичної особи врегульовано чинним законодавством.
Щодо зарахування податку на доходи фізичних осіб найманих працівників за місцем діяльності підприємця замість місця його державної реєстрації

Чинний порядок зарахування податку на доходи фізичних осіб податковим агентом - підприємцем за своїх найманих працівників до бюджету за місцем реєстрації такого підприємця є адміністративно оптимальним та контрольованим, оскільки не створює додаткових адміністративних витрат ні для роботодавця, ні для контролюючих органів, а також не призводить до диспропорцій у бюджетних призначеннях громад.

Підпунктом 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Кодексом.

Тому запропоноване зарахування цього податку за місцем провадження підприємницької діяльності потребуватиме внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України, здійснення економічних розрахунків і перегляду усіх параметрів формування складу доходів місцевих бюджетів, закріпленого статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 Кодексу, що може призвести до розбалансування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів у частині надходжень цього податку, який є джерелом фінансування видатків, пов’язаних з фінансуванням бюджетних установ соціально-культурної сфери.

Ви можете виділити цікаві вам фрагменти тексту, які будуть доступні по унікальному посиланню в адресній стрічці браузера.

Виділити